Країна казок та фантастичної архітектури знову дивує світ незвичайними рішеннями щодо реконструкції будівель. Так можна пояснити творчий підхід влади міста до релігійних установ, які залучають дедалі менше охочих до своїх стін.
Одним із проектів, які розглядають чиновники Данії, стала пропозиція італійського архітектурного бюро Luca Poian. У своїй роботі італійці звернулися до традиційних форм. Церква створена за плануванням римської базиліки: 1 центральна нефа і 2 з боків. Найдавніший будівельний матеріал – цегла, посилює враження історичної забудови.
Традиційний матеріал датського будівництва виступає тут у різних варіаціях. Склепінчасті цегляні стіни відповідної геометрії здатні створити самопідтримуючу структурну систему, функціонально-когерентну та просторово-експресуючу. Сірий цегла виділяє як зовнішній фасад, так і внутрішню. Обволікаюча кам'яна кладка виступає за великою завісою, що висвітлює храм природним світлом.
На противагу вагомі основі цегли, легкість комбінацій первинних сталевих і вторинних брусчастих балок забезпечує відчуття невагомості. Церква відрізняється від навколишніх промислових будівель строгістю та скромністю обителі як прообраз духовності та культури.
При вході до храму з південного боку гість потрапляє у вестибюль із великою галереєю, де відведено місце під кафе. Каскадні сходи піднімають парафіянина на інший рівень. Елегантний вертикальний перехід задіяний у проекті не випадково – він мінімізує кількість будматеріалу та забезпечує чітку ієрархію.
На верхньому рівні знаходиться сама зала, таким чином відокремлена від інших об'єктів і допомагає віруючому перейти від мирської метушні до простору тиші та спокою. Усі громадські приміщення приховані у бічних нефах: зі східного боку розташований лекторій, а із західної – кабінети персоналу та адміністрації.
Сучасний дизайн даху виводить церкву на нову висоту. Автори проекту вважають, що цей елемент допоможе створити у храмі більш споглядальне середовище. Круглі вікна розташовані високо над відвідувачами, а єдине вікно на рівні очей – суцільне скління в частині вівтаря, звідки відкривається вид на затоку.
За непохитними стінами ховається дивовижний простір, який через свої пропорції та масштаб запрошує до молитви, обволікає природою і є незаперечним доказом досягнень людини. Тому будівля концептуально діє як посередник сучасного життя міста та інтимним середовищем молитви, заглушуючи сторонні звуки та підвищуючи концентрацію.
